Стефанів Гнат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гнат Стефанів
 Полковник
 Полковник
Загальна інформація
Народження2 травня 1886(1886-05-02)
с. Топорівці, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть21 червня 1949(1949-06-21) (63 роки)
Регенсбург, Тризонія
Військова служба
ПриналежністьЗУНР ЗУНР
Вид ЗСЗбройні сили Австро-Угорщини Збройні сили Австро-Угорщини
 УГА
 Армія УНР
Рід військМорська піхота
Війни / битвиПерша світова війна
Польсько-українська війна
Листопадовий чин
Українсько-радянська війна
Перший зимовий похід
Нагороди та відзнаки
Ювілейний хрест
Ювілейний хрест
Пам'ятний хрест 1912/13
Пам'ятний хрест 1912/13
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Орден «Залізний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)

Гнат Петрович Стефанів (2 травня 1885, Топорівці, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 21 червня 1949, Регенсбург, Тризонія) — український військовий діяч. Начальний командант УГА. Полковник УГА й Армії УНР.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Військову освіту здобув у Цісарській і Королівській школі кадетів піхоти у Львові (K. und k. Infanterie Kadettenschule in Lemberg), яку закінчив 1905 року та отримав призначення в 10-й Галицький полк піхоти, штаб якого дислокувався у Перемишлі.[1]

У час Листопадового зриву 1918 року в званні сотника очолював встановлення української влади,[2] потім — організатор і комендант Золочівської округи ЗУНР, з 9 листопада 1918 року до 10 грудня 1918 року (підвищений УНРадою до ступеня полковника) очолював Начальну Команду Українських Військ у Львові; під його проводом українське військо перейшло до наступу в боях з польським військом, але після його зміцнення залишило з наказу станцію Львів 22 листопада 1918 року, боячись оточення.

Пізніше перейшов до Армії УНР: очолював Гуцульський кіш морської піхоти, запасну бригаду 3-ї Залізної стрілецької дивізії, командир 3-го кінного полку в Першому Зимовому поході; 1920 — командир запілля Армії УНР.

У серпні 1920 р. перейшов з групою генерала Антіна Кравса до Чехословаччини й до 1923 р. очолював консулат ЗУНР в Ужгороді.

До 1939 жив у Карпатській Україні, потім у Відні, на Лемківщині й у Німеччині1944), де й помер. Спогади «За Львів» в журналі «Український Скиталець» чч. 21 — 22, 1923).

Помер і похований у м. Реґенсбурґ (нині ФРН). Іменем Гната Стефаніва названо вулиці в м. Золочів і с. Топорівці[3]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На честь нього названі вулиці в місті Золочів та його рідному селі Топорівці.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Gazeta Lwowska», 22 серпня 1905 року, № 190
  2. Золочів // «Галицька брама».— № 1—2 (145—146), 2007 (січень—лютий).— 40 с.— С. 6
  3. Литвин М. Стефанів Гнат Петрович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 498-499. ISBN 978-966-2067-65-1

Література

[ред. | ред. код]