Мері Мартін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мері Мартін
Mary Martin
Дата народження1 грудня 1913(1913-12-01)[1][2][…]
Місце народженняВетерфорд, Техас, США
Дата смерті3 листопада 1990(1990-11-03)[4] (76 років)
Місце смертіРанчо-Мірідж, Ріверсайд, Каліфорнія, США
ГромадянствоСША США
Alma materКоролівський коледж мистецтв
Професіякіноакторка, співачка, телеакторка, акторка театру
Кар'єра1938—1985
Нагороди
IMDbID 0552756
CMNS: Мері Мартін у Вікісховищі

Мері Вірджинія Мартін (англ. Mary Virginia Martin, 1 грудня 1913(19131201), Ветерфорд — 3 листопада 1990 , Ранчо-Міраж) — американська акторка і співачка. Чотириразова володарка театральної премії «Тоні». Удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 1 грудня 1913 року в невеликому техаському містечку Візерфорт. Її батько, Престон Мартін, був юристом, а мати, Хуаніта Преслі, учителькою грі на скрипці[5]. Хоча лікарі попередили Хуаніту, що вона ризикуватиме життям, якщо вирішить народжувати, вона не слухала попереджень, бо дуже хотіла сина. Але в підсумку народилася Мері, що ввібрала в себе хлоп'ячий характер і в дитинстві була шибеницею. Мері була улюбленицею батька і її дитинство пройшло у щасливій обстановці поруч зі старшою сестрою Джеральдін.

Ранній шлюб

[ред. | ред. код]

Молодою дівчиною вона стала виступати суботніми вечорами в місцевому клубі, де співала в жіночому тріо. Мері мала дуже хорошу пам'ять, що полегшувало їй запам'ятовувати тексти пісень та допомагало в навчанні. Після закінчення школи в рідному місті батьки відправили її завершувати навчання в Нешвілл, через що їй довелося розлучитися зі своїм бойфрендом Бенджаміном Джексоном Гегменом. В Нешвіллі вона хоча і брала участь в місцевих розважальних програмах, іноді наслідуючи в співі Фанні Брайс, все ж туга за домом і коханим була набагато сильнішою. Під час візиту додому на канікулах Мері і Бенджамін переконали її матір дати згоду на їх весілля, і в 17 років Мартін була вже одруженою і вагітною[6]. У вересні 1931 року народила сина Ларрі, що став популярним актором.

Нове життя спонукало Мері кинути школу і присвятити себе чоловікові, разом з яким вона жила в будинку її батьків. Але неповнолітня Мері, ймовірно, не зовсім розуміла, на що йде, одружуючись і народжуючи дитину. Повсякденні обов'язки сильно тяжіли над нею, і тоді вона зайнялася спершу танцями, а потім і зовсім відкрила свою власну танцювальну школу.

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Бажаючи набратися професіоналізму, Мері вирушила до Каліфорнії, де відвідувала дві знамениті танцювальні школи, а після повернення відкрила ще одну танцювальну студію в сусідньому містечку Мінерал-Веллс. Її танцювальна студія розміщувалася в великому будинку, де перебували й інші студії, в тому числі і музичні. Одного разу Мартін зовсім випадково потрапила в одну з таких, де, виконавши одну із знаменитих у ті роки пісень, привернула увагу музичних агентів з Каліфорнії. Мері Мартін взяли на роботу співачки, і вона стала виконувати пісні в одному з театрів Сан-Франциско, а пізніше і в Лос-Анджелесі.

Але в той же час Мартін не могла повністю присвятити себе кар'єрі, оскільки в рідному місті у неї залишався чоловік і син. За порадою батька вона в 1936 році розлучилася з чоловіком і, кинувши все, поїхала в Голлівуд. Після численних спроб їй вдалося отримати роботу на радіо, де вона співала в одній з музичних передач. Але цього було замало і, бажаючи глибше пробитися в світ шоу-бізнесу, вона продовжувала відвідувати різні проби. Після двох років інтенсивної роботи на радіо і в нічних клубах Мартін вдалося привернути увагу знаменитого автора лібрето Оскара Гаммерстайна II. Він багато в чому посприяв тому, щоб Мері Мартін незабаром з'явилася на Бродвеї.

Мартін в ролі Пітера Пена

Її бродвейський дебют відбувся в 1938 році в мюзиклі «Залиш це мені!», де Мартін, виконавши лише одну пісню у другому акті, домоглася великого успіху, ставши «зіркою всього за одну добу»[7]. У тому ж році стартувала і кінокар'єра Мартін. У наступні кілька років вона з'явилася в музичних фільмах «Гнів Парижа» (1938), «Великий Віктор Герберт» (1939), «Ритм на річці» (1940), «Місто Нью-Йорк» (1941) і «Народження блюзу» (1941)[8].

У травні 1940 року Мартін вдруге одружилася, з репортером і кінокритиком Річардом Голлідеєм. Від нього народила дочку Геллер Голлідей і залишалася в шлюбі до його смерті в березні 1973 року[9].

У 1943 році Мері Мартін удостоїлася премії Дональдсон і також нагороди нью-йоркських кінокритиків за появу в бродвейському мюзиклі «Один дотик Венери»[10]. Першу премію «Тоні» Мартін отримала в 1948 році з позначкою за розвиток театру в країні, а другу — в 1950 році за роль в знаменитому мюзиклі «Південь Тихого океану»[11].

Однією з найуспішніших і знаменитих бродвейських ролей Мері Мартін став Пітер Пен в однойменному мюзиклі. Роль хлопчика, який не хоче дорослішати, Мартін виконувала з 1954 по 1960 рік, а в 1955 отримала за нього свою третю премію «Тоні»[11]. Однойменна телевізійна адаптація мюзиклу в 1955 році принесла їй також і «Еммі».

Не меншим успіхом користувався мюзикл «Звуки музики», поставлений в 1959 році і в якому Мартін виконала також головну роль. Ця роль, як, втім, і всі її попередні бродвейські появи, не залишилася непоміченою і принесла акторці її четверту статуетку «Тоні».

У 1965 році Мері Мартін виконала роль Доллі Леві в знаменитому мюзиклі «Хеллоу, Доллі!» в Лондоні, а потім вирушила з мюзиклом в світове турне. Це стало останньою великою театральною появою Мері Мартін, після якої вона все ж продовжувала зрідка з'являтися на Бродвеї, але не з колишнім розмахом.

Мері Мартін багато років була близькою подругою іншої бродвейської зірки Етель Мерман, а в 1977 році вони з'явилися на одній театральній сцені в постановці «Разом на Бродвеї: Мері Мартін і Етель Мерман».

Останні роки

[ред. | ред. код]

У 1982 році Мері Мартін потрапила в автокатастрофу[12][13] і була госпіталізована в центральний госпіталь Сан-Франциско з переломами двох ребер, тазу і сильного пошкодження легенів[14]. Крім неї, в машині знаходився її прес-агент, який загинув на місці, і подруга, акторка Джанет Гейнор[15], яка померла через два роки, так і не оговтавшись після аварії[16].

Востаннє на театральній сцені Мартін з'явилася в 1986 році в п'єсі «Легенди» з Керол Ченнінг в головній ролі. Після річного турне, що почалося в Далласі в січні 1986, її акторська кар'єра завершилася[17].

У 1989 році вона стала лауреаткою премії Центру мистецтв імені Джона Ф. Кеннеді за досягнення всього її життя.

Мері Мартін померла від колоректального раку 3 листопада 1990 року в своєму будинку в містечку Ранчо-Міраж в Каліфорнії у віці 76 років[18]. Похована на кладовищі в її рідному Вітерфорті в Техасі[19].

Нагороди

[ред. | ред. код]
Зірка Мері Мартін на Голлівудській алеї слави, 1560 Вайн-стрит.
1948 — «Спеціальна премія»
1950 — «Найкраща жіноча роль в мюзиклі» («Південь Тихого океану»)
1955 — «Найкраща жіноча роль в мюзиклі» («Пітер Пен»)
1960 — «Найкраща жіноча роль в мюзиклі» («Звуки музики»)
1955 — «Найкраща акторка другого плану в телефільмі або міні-серіалі» («Пітер Пен»)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ GenealogyMagazine.com - larryhagman. genealogymagazine.com. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 24 листопада 2012.
  6. ↑ Davis, p. 16
  7. ↑ Davis, p. 41
  8. ↑ Mary Martin на сайті IMDb (англ.)
  9. ↑ Davis, pp.57, 60, 253
  10. ↑ Block, Geoffrey (1997). Enchanted Evenings. Oxford University Press. с. 180. ISBN 978-0195167306.
  11. ↑ а б «Broadway Stars.Mary Martin». [Архівовано 24 січня 2012 у Wayback Machine.] Pbs.org, accessed July 16, 2012
  12. ↑ Janet Gaynor, Mary Martin recovering after auto accident. Eugene Register-Guard. (Oregon). Associated Press. 7 вересня 1982. с. 6A. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020.
  13. ↑ Mary Martin, Janet Gaynor in stable condition after car crash. Lodi News-Sentinel. (California). UPI. 7 вересня 1982. с. 5. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020.
  14. ↑ MIlestones. Time. 18 жовтня 1982. Архів оригіналу за 8 квітня 2008. Процитовано 25 червня 2008.
  15. ↑ Faderman, Lillian and Stuart Timmons (2006). Gay L.A.: A History of Sexual Outlaws, Power Politics, and Lipstick Lesbians. New York: Basic Books. с. 55. ISBN 978-0465022885. Процитовано 20 березня 2015. mary martin gaynor lesbian.
  16. ↑ Hospitalized. Time. 20 вересня 1982. Архів оригіналу за 24 лютого 2009. Процитовано 25 червня 2008.
  17. ↑ Davis, pp. 272—278
  18. ↑ Mary Martin, 76, First Lady of Musicals, Dies. Time. 5 листопада 1990. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 25 червня 2008.
  19. ↑ Waymarking.com. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 4 липня 2020.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мері_Мартін&oldid=43261903