Світова мережа біосферних заповідників

Мапа мережі станом на 2007 рік: червоний — більше 35 заповідників, померанчевий — від 20 до 34, жовтий — від 15 до 19, зелений — від 10 до 14, блакитний — від 5 до 9, фіолетовий — від 1 до 4. Транснаціональні заповідники рахуються кілька разів.

Світова мережа біосферних заповідників (англ. World Network of Biosphere Reserves) — мережа біосферних заповідників міжнародного значення під патронажем ЮНЕСКО, встановлена на Міжнародній конференції з біосферних заповідників (англ. International Conference on Biosphere Reserves) в Севільї в 1995 році.

Наданий момент (2013 рік) існує 621 біосферний резерват в 117 країнах по цілому світі, в тому числі 12 транскордонних обєктів.В деяких джерелах біосферні резервати називають біосферними заповідниками.

Історія створення мережі

Ідея створення спеціальних зон, в яких можна займатися не тільки збереженням біологічного різноманіття, а й моніторингом екологічних процесів, з'явилася майже відразу. У 1974 році в США був заснований перший біологічний резерват, основною діяльністю якого було проведення довгострокових досліджень (по базі даних програми перші біосферні заповідники з'явилися в 1976 році). У 1976 році було визначено поняття біосферного резервату. Перші біологічні заповідники відкривалися на базі вже існуючих природоохоронних територій, переважно національних парків і заповідників, де стали проводитися наукові дослідження під егідою МАБ. Відповідно, вони практично не виконували функції співпраці і у них була відсутня перехідна зона

У 1983 році в Мінську , СРСР, пройшов перший Конгрес з біосферних резерватів, в результаті якого був вироблений детальний план розвитку .

У 1992 році на саміті «Планета Земля» в Ріо-де-Жанейро була прийнята конвенція про біологічне різноманіття, яка підтвердила необхідність глобального аналізу соціальних та економічних проблем разом з проблемами навколишнього середовища. Конвенція представила екосистемний підхід і сформулювала ідею залучення місцевого населення у збереження і розвиток місцевого навколишнього середовища.

Севільська конференція ЮНЕСКО в 1995 році сформувала Севільську стратегію і прийняла Положення про біосферні резервати. У положенні визначаються процеси формування мережі, номінації, затвердження і виключення резерватів, періодичні перегляди діяльності. Севільська стратегія стала основоположним документом у роботі програми .

Динаміка кількості біосферних резерватів у світі

Рік	Кількість біосферних резерватів	Кількість країн учасниць
1976	59	8
1981	200	55
2009	533	107
2013	621	117

Визначення біосферного резервату

Ще в 1970 — х роках фахівці ООН запропонували для біосферних резерватів концепцію зонування, яка полягає у створенні трьох спеціальних зон: ядро, буферна зона і транзитна зона. Ядро, або основна територія, — найменш порушена екосистема. Воно користується довгостроковій захистом і дозволяє зберігати біологічну різноманітність. У ядрі проводяться дослідження й інша діяльність яка не вносить великих порушень, наприклад, освітня. У біосферному заповіднику може бути одна або кілька основних територій (кластерний тип ядра). Буферна зона розташовується навколо ядер або примикає до них. Вона використовується для здійснення екологічно безпечної діяльності, наприклад, екотуризму, а також прикладних та фундаментальних досліджень. Буферна зона повинна бути чітко визначена. Транзитна зона, або господарська зона, допускає розміщення населених пунктів і деяку сільськогосподарську діяльність. У господарській зоні місцеві адміністрації та інші організації працюють спільно з метою раціонального управління і стійкого відтворення ресурсів.

Збереження біорізноманіття в зоні з найбільш суворим природоохоронним режимом є основним результатом зонування. У буферній зоні існують менш жорсткі обмеження природокористування, а в транзитній зоні обмеження стосуються тільки певних форм діяльності, які можуть завдати непоправної шкоди природним комплексам, які охороняються у біосферних резерватах. Співробітники резервату не мають повноважень здійснювати контроль за землекористуванням в господарській зоні. Переговори носять добровільний характер, заснований на взаємному визнанні інтересів. У разі виникнення протиріч при відсутності законодавчої бази захист біосферних резерватів з боку держави в господарській зоні практично неможлива.

Включення до мережі

Згідно 3 статті Положення, для включення в міжнародну мережу кожен біосферний заповідник повинен виконувати ряд взаємодоповнюючих функцій: збереження, розвитку і науково-технічну функцію. Біосферні резервати затверджуються Міжнародним координаційним радою програми «Людина і біосфера» за заявкою відповідної держави.

Регіональні мережі

Важливу роль у роботі програми «Людина і біосфера» грають регіональні мережі. Регіональних мереж п'ять. Вони не мають суворих кордонів і ряд держав бере участь у роботі декількох мереж, наприклад, в базі даних програми біосферні резервати Алжиру включені як в регіональну мережу ліги арабських держав, так і в регіональну мережу Африки. Біосферні заповідники розподілені по регіональних мережах наступним чином:

Регіон ЮНЕСКО	Кількість біосферних резерватів	Кількість країн учасниць
Африка	64	28
Ліга арабських держав	27	11
Азія і Тихоокеанський регіон	124	23
Європа і Північна Америка	289	34
Латинська Америка і країни Карибського басейну	117	21

Всесвітня мережа біосферних резерватів в Африці

Основна стаття: Всесвітня мережа біосферних резерватів в Африці

Африканська мережа була створена на регіональній конференції по кооперації біосферних резерватів в галузі збереження біорізноманіття та сталого розвитку, яка проходила в 1996 році в Дакарі, Сенегал. Наступна зустріч у рамках мережі пройшла в Кейптауні, ПАР, з 10 по 15 вересня 2007 року, остання зустріч відбулася Найробі, Кенія, з 13 по 18 вересня 2010 року. Для збільшення ефективності роботи регіональної мережі було створено чотири тематичних підпроекти щодо зонування і поліпшення функціонування біосферних заповідників, для зв'язку біосферних заповідників з місцевими адміністраціями, включаючи соціальну і фінансову взаємодію, щодо створення транскордонних міжнародних біосферних заповідників, по логістичній підтримці функціонування заповідників.

Фотогалерея

Болома-Біжагош, Гвінея-Бісау	Маунт-Муланже, Малаві	Кейп-Уайнлендс, ПАР

Всесвітня мережа біосферних резерватів у Лізі арабських держав

Основна стаття: Всесвітня мережа біосферних резерватів у Лізі арабських держав

Арабська мережа біосферних резерватів була офіційно створена в 1997 році на зустрічі в Аммані, Йорданія. Метою створення регіональної мережі є об'єднання зусиль національних комітетів країн Ліги арабських держав з створення біосферних резерватів та проведення спільних досліджень. Учасники мережі сформували координаційну раду. На зустрічах ради також проходять наради експертів і технічних робочих груп. Остання зустріч координаційної ради, п'ята за рахунком, пройшла в червні 2007 року в Шарм-еш Шейху, Єгипет.

Фотогалерея

Сокотра, Йемен	Джурджура, Алжир	Шуф, Ліван

Всесвітня мережа біосферних резерватів в Азії і Тихоокеанському регіоні

Основна стаття: Всесвітня мережа біосферних резерватів в Азії і Тихоокеанському регіоні

Регіональна мережа біосферних заповідників в Азії і Тихоокеанському регіоні є єдиною мережею, яка в свою чергу розділена на секції:

• Східно — Азіатська мережа біосферних заповідників ;
• Південно — Східно — Азіатська мережа біосферних заповідників ;
• Тихоокеанська мережа біосферних заповідників ;
• Південно — та Центрально — Азіатська мережа біосферних заповідників.

Східно — Азіатська мережа біосферних резерватів була утворена в 1994 році і включає такі країни як КНДР, Республіка Корея, Китай, Монголія, Японія. У 1998 році до мережі приєдналася Росія. Співробітництво здійснюється 16 біосферними заповідниками, які знаходяться в азіатській частині країни. Загальні наради в рамках САМБР проводяться за підтримки Пекінського бюро ЮНЕСКО раз на два роки..

Південно — Східно — Азіатська мережа біосферних заповідників була утворена в 1998 році і включає такі країни як Камбоджа, Китай, Індонезія, Японія, Лаос, Малайзія, М'янма, Філіппіни, Таїланд і В'єтнам. Крім того, до нарад часто приєднується Австралія. Мережа працює в рамках регіонального бюро Юнекс у Джакарті.

Тихоокеанська мережа біосферних заповідників була утворена в 2006 році і включає в себе чотири острівних держави у Тихому океані : Федеративні Штати Мікронезії , Кірибаті , Палау і Самоа . Створення тихоокеанської мережі відображає інтереси регіону в повноправну участь у міжнародній мережі біосферних заповідників. В даний час в регіоні створено три біосферних заповідника.

Південно — та Центрально — Азіатська мережа біосферних заповідників була утворена в 1998 році і включає такі країни як Бангладеш, Бутан , Індія, Іран, Монголія, Непал, Пакистан і Шрі-Ланка .

Фотогалерея

Озеро Чіні, Малайзія	Кат Ба, В'єтнам	Тонле Сап, Камбоджа

Всесвітня мережа біосферних резерватів в Європі та Північній Америці

Основна стаття: Всесвітня мережа біосферних резерватів в Європі та Північній Америці

Європейська мережа біосферних заповідників є найбільшою і найстарішою серед регіональних мереж. Вона включає 34 країн Європи , Канаду та США і представляє 289 біосферних резервати. Зустрічі представників європейської мережі проходять майже кожні два роки з 1986 року.

Фотогалерея

Ніагара-Ескарпмент, Канада	Пік Європа, Іспанія	Ентлебух, Швейцарія

Всесвітня мережа біосферних резерватів в Латинській Америці і країнах Карибського басейну

Основна стаття: Всесвітня мережа біосферних резерватів в Європі та Північній Америці

Латиноамериканська регіональна мережа покликана посилити діяльність програми в країнах Латинської Америки і Карибського басейну, а також Іспанії та Португалії допомогою консолідації зусиль національних комітетів у сфері співпраці та створення нових біосферних заповідників. 14-а нарада регіональної мережі пройшло разом з першою латиноамериканською конференцією з 9 по 14 листопада 2010 року в Пуер-Морелос, Мексика.

Фотогалерея

Sian Ka´an, Мексика	La Campana-Peсuelas, Чілі	Paraná Delta, Аргентина

Біосферні резервати за країнами

Список країн на території яких розташовані біосферні резервати, їх кількість станом на 2013 рік.

Країна	Кількість біосферніх резерватів	Регіон
Австралія	14	Азія і ТО
Австрія	7	Європа і ПА
Алжир	6	Ліга арабських держав
Аргентина	12	Латинська Америка і КБ
Білорусь	3	Європа і ПА
Бенін	2	Африка
Болгарія	16	Європа і ПА
Болівія	3	Латинська Америка і КБ
Бразилія	6	Латинська Америка і КБ
Буркіна-Фасо	2	Африка
Великобританія	5	Європа і ПА
Угорщина	6	Європа і ПА
Венесуела	2	Латинська Америка і КБ
В'єтнам	8	Азія і ТО
Габон	1	Африка
Гана	2	Африка
Гватемала	2	Латинська Америка і КБ
Гвінея	4	Африка
Гвінея-Бісау	1	Африка
Німеччина	15	Європа і ПА
Гондурас	1	Латинська Америка і КБ
Греція	2	Європа і ПА
Данія	1	Європа і ПА
Домініканська Республіка	1	Латинська Америка і КБ
Єгипет	2	Ліга арабських держав
Ізраїль	1	Європа і ПА
Індія	9	Азія і ТО
Індонезія	9	Азія і ТО
Йорданія	2	Ліга арабських держав
Іран	10	Азія і ТО
Ірландія	2	Європа і ПА
Іспанія	45	Європа і ПА
Італія	9	Європа і ПА
Ємен	2	Ліга арабських держав
Камбоджа	1	Азія і ТО
Камерун	3	Африка
Канада	16	Європа і ПА
Катар	1	Ліга арабських держав
Кенія	6	Африка
Киргизія	2	Азія і ТО
Китай	32	Азія і ТО
Колумбія	5	Латинська Америка і КБ
Республіка Конго	2	Африка
Демократична Республіка Конго	3	Африка
КНДР	3	Азія і ТО
Республіка Корея	5	Азія і ТО
Коста-Ріка	3	Латинська Америка і КБ
Кот-д'Івуар	2	Африка
Куба	6	Латинська Америка і КБ
Латвія	1	Європа і ПА
Ліван	3	Ліга арабських держав
Маврикій	1	Африка
Мадагаскар	3	Африка
Малаві	2	Африка
Малайзія	1	Азія і ТО
Малі	1	Африка
Марокко	3	Ліга арабських держав
Мексика	37	Латинська Америка і КБ
Мікронезія	2	Азія і ТО
Монголія	6	Азія і ТО
Нігер	2	Африка
Нігерія	1	Африка
Нідерланди	1	Європа і ПА
Нікарагуа	2	Латинська Америка і КБ
ОАЕ	1	Ліга арабських держав
Пакистан	2	Азія і ТО
Палау	1	Азія і ТО
Панама	2	Латинська Америка і КБ
Парагвай	2	Латинська Америка і КБ
Перу	3	Латинська Америка і КБ
Польща	10	Європа і ПА
Португалія	7	Європа і ПА
Росія	41	Європа і ПА
Румунія	3	Європа і ПА
Руанда	1	Африка
Сальвадор	3	Латинська Америка і КБ
Сенегал	5	Африка
Сербія	1	Європа і ПА
Сирія	1	Ліга арабських держав
Словаччина	4	Європа і ПА
Словенія	3	Європа і ПА
Судан	2	Ліга арабських держав
США	47	Європа і ПА
Таїланд	4	Азія і ТО
Танзанія	3	Африка
Туніс	4	Ліга арабських держав
Туркменія	1	Азія і ТО
Туреччина	1	Європа і ПА
Уганда	1	Африка
Узбекистан	1	Азія і ТО
Україна	8	Європа і ПА
Уругвай	1	Латинська Америка і КБ
Філіппіни	2	Азія і ТО
Фінляндія	2	Європа і ПА
Франція	13	Європа і ПА
Хорватія	2	Європа і ПА
ЦАР	2	Африка
Чорногорія	1	Європа і ПА
Чехія	6	Європа і ПА
Чилі	9	Латинська Америка і КБ
Швейцарія	2	Європа і ПА
Швеція	5	Європа і ПА
Шрі-Ланка	4	Азія і ТО
Еквадор	4	Латинська Америка і КБ
Естонія	1	Європа і ПА
ПАР	6	Африка
Японія	5	Азія і ТО
Казахстан	2	Азія і ТО
Ефіопія	3	Африка
Мавританія	1	Африка
Сан-Томе і Принсіпі	1	Африка
Того	1	Африка
Зімбабве	1	Африка
Мальдіви	1	Азія і ТО
Ісландія	2	Європа і ПА
Литва	1	Європа і ПА

Транскордонні біосферні резервати

Станом на листопад 2012 року у світову мережу біосферних заповідників входять 12 транскордонні резервати з 21 країни світу.

Країни	Біосферний резерват	Рік створення
Білорусія/Україна/Польща	West Polesie	2012
Хорватія/Угорщина	Mura Drava Danube	2012
Марокко/Іспанія	Intercontinental BR of the Mediterranean	2006
Чехія/Польща	Krkokonose/Karkonosze	1992
Сальвадор/Гватемала/Гондурас	Trifinio Fraternidad	2011
Франція/Німеччина	Vosges du Nord / Pfälzerwald	2008
Польща/Словаччина	Tatra	1992
Польща/Словаччина/Україна	East Carpathians	1998
Румунія/Україна	Danube Delta	1998
Бенін/Буркіна-Фасо/Нігер	W Region	2002
Мавританія/Сенегал	Delta du Fleuve Sénégal	2005
Португалія/Іспанія	Geres — Xures	2009

Посилання

• Search the Biosphere Reserves Directory(англ.)
• Man and the Biosphere Programme(англ.)